Україна з дахом, що поїхав

За легендою, Карл Густав Юнг якось сказав, що ментально здорових людей не існує, але є недообстежені. І навіть якщо в цьому вислові більше гіркого жарту, ніж правди, нікому не можна забувати, що людська психіка – річ тендітна. А пандемія та подальше розгортання великої війни лише посилило ситуацію з ментальними проблемами багатьох людей.

Нині психологічні проблеми не рідкість. У країні війна, яка триває майже десять років. Вона не оминає ні жінок ні чоловіків, але мені в цій історії бачиться найбільш небезпечною ситуацією для чоловіків. Мій колега написав історії восьми мужчин, які показують як ментальні порушення як військових, так і цивільних, впливають на нашу з вами реальність. Лише двоє з них до 24 лютого 2022 року, як кажуть, мали реальний діагноз. Один був некровним родичем приятеля і багато років перебуває в особисто сконструйованому світі манії переслідування, ілюзій та уявлень про реальність, прикутий до інвалідного візка. На щастя, поряд є кому його доглянути. Другий, однокласник колеги, написав йому того березня, коли країна відбивала окупацію Київської області. Потік свідомості цієї людини не вирізнявся зв’язністю і було ясно, що вона перебуває у глибокому стресі. Що з ним трапилося далі, мій знайомий не знає.

Ментальні проблеми українців, представників консервативного патріархального суспільства, поглиблюються зокрема стереотипом про те, що чоловіки не плачуть. Але коли за ці 25 місяців великої війни у ​​кожного в колі спілкування з’явилися або інваліди, або загиблі, у багатьох психіка дала збій. Одногрупник колеги став фронтменом опозиційних столичній владі мітингів, перед цим без перепочинку допомагаючи одному з найбільших волонтерських фондів України. Тому ніхто не здивувався, коли ця людина, яка звалила на себе важку ношу, 2023 року зізналася у твіттері про свій біполярний розлад. Єдине добре – я вважаю, що цим вчинком він сприяє виведенню проблеми із тіні. Ще один однокашник колеги зараз просто перебуває у глибокій депресії, не бажаючи нічого ні з ким обговорювати чи зустрічатися.

Кум друга, айтішник, перебуваючи багато місяців під стресом через війну та еміграцію сім’ї, зрештою отримав сильний невроз. Він знайшов лазівку на кордоні і став класичним ухилянтом, наслідуючи приклад десятків тисяч співвітчизників, які бояться смерті. А його тезка, ще один однокласник колеги, подзвонив йому днями з одного із обласних центрів України. Як він висловився, після кількох бойових контузій у районі Мар’їнки у нього “трохи протік дах”. Тепер лікується у спеціалізованому закладі.

Але два останні випадки особливо вразили колегу. Один його знайомий, колишній працівник СБУ, який говорив, що вміє використовувати паяльник, щоб розв’язати язика ворогам держави, зробив низку публічних вчинків, від яких у деяких може стати дибки волосся. Приміром, погрожував насильством, а потім пробив недругу чотири колеса на машині, а також зайнявся інтернет-сталкингом. Чим його поведінка закінчиться, мій приятель не знає. Ще один його знайомий публічно та регулярно пише у фейсбуці, що тих чи інших його знайомих завербувало ФСБ через його вчинки.

Де тонко, там і рветься. Тому кількість людей, яким потрібна допомога тих чи інших фахівців із психічних розладів, лише зростатиме. Тому дорогі українки, бережіть своїх чоловіків, вони дуже крихкі створіння.

Цей матеріал є частиною проєкту «Competting narratives» який імплементується організаціями Media Initiatives Center та N-ost

About Author

Admin

See author's posts